понедельник, 15 августа 2016 г.

"Аддеролловые дневники" (2015) - дивний фільм з відмінними акторами.

Дуже дивний і незрозумілий фільм.
Дивно все, починаючи з назви. Навряд  для більшості людей буде вона зрозумілою. Зрозуміють хіба що ті, хто не може утримати себе при вигляді їжі. Так як аддерол - це препарат який  пригнічує апетит. Але при чому тут він? У фільмі від цього ніхто не страждав. Треба було взяти для назви препарат для боротьби з наркозалежністю, зайвою агресивністю, сексуальною нестримністю, роздвоєнням особистості, апатією, депресією, мазохистичними нахилами. Це хоч було в фільмі, а про апетит тут при чому?
Дивна поведінка головного героя, він говорить одне, його батько говорить зовсім інше. Хоча може це і одне і те-ж, але сприйнято з абсолютно діаметральних сторін. Та не віриться мені, що  аж так люди різних поколінь не розуміють один одного. У фільмі це дуже роздуто, занадто.
Дивна кінцівка фільму, вона ні про що. Просто фільм взяв і скінчився, таке відчуття що ти проспав десь щось перед закінченням фільму, я навіть перемотав назад і ще раз переглянув кінцівку. Ні. Я не заснув. Фільм просто взяв і скінчився, без логіки, без закінчення історії. Я такого не люблю.
Але серед моїх знайомих любителі таких типу філософських фільмів є. Хочете спантеличити себе? Тоді дивіться, але якщо хочете розслабитися - знайдіть щось інше.


Комментариев нет:

Отправить комментарий